Одна з найдавніших і водночас найпродуктивніших яєчних порід походить з італійської Тоскани. Птах швидкий, економний на кормі та пристосований до вигульного утримання. Саме тому Леггорн і сьогодні залишається стандартом несучості в промисловості та господарствах.
Походження та стандарт породи
Порода сформувалася зі «ліворнських» курей Італії; у XIX ст. птицю вивезли до США та Британії, де закріпили назву Leghorn. Для породи характерні білі мочки вух, червоні сережки, великий простий або розовидний гребінь, вузька грудь і підтягнута статура. Кури Леггорн активні, майстерно літають і рідко сідають на висиджування.
Продуктивність і біологічні особливості
Леггорни — еталонні несучки білих яєць. У неплемінних (неіндустріальних) ліній реалістична вилка продуктивності становить близько 150–320 яєць на рік залежно від годівлі, освітлення та стресу. Промислові білі лінії використовують на великих птахофабриках, але для домашніх дворів вони можуть бути надто жвавими.
- Висока несучість за умови збалансованої годівлі й світлового дня
- Білі яйця стандартної маси; пік продукції у перший рік
- Активний темперамент, що потребує надійної огорожі
- Обмежений інстинкт насиджування, інкубація — через інкубатор або інші породи
- Довговічність та продуктивність залежать від стресу й менеджменту
Годування для стабільної несучості
Раціон має покривати енергетичні витрати активної, легкотілої несучки та забезпечувати білок, кальцій і мікроелементи. У приватних дворах доречне поєднання повнораціонного комбікорму для несучок із вигулом та зеленими підкормами. Постійний доступ до чистої води — критично важливий чинник продуктивності.
- Повнораціонний комбікорм для несучок з протеїном 15–18%
- Джерела кальцію (черепашка, вапняк) у вільному доступі
- Дрібнозернові суміші як додаток, а не основа раціону
- Зелена маса та вигул для природного клювання
- Постійна свіжа вода і чисті поїлки
Температурний режим і мікроклімат
Леггорни чутливі до перегріву, а у мороз ризик обморожень гребеня. Головне — не «гріти», а забезпечити сухість, відсутність протягів і якісну вентиляцію. У спеку вирішальними є тінь, вода та рух повітря; взимку — суха підстилка й контроль вологості.
- Спека: тінь, активна вентиляція, численні поїлки, охолоджувальні прийоми
- Холод: сухість у курнику, глибока підстилка, захист гребеня від обморожень
- Без протягів, але з постійним обміном повітря
- Густота посадки без перевантаження сідал і гнізд
- Світловий день для несучок 14–16 годин у період пікової яйцекладки
Утримання в приватному господарстві
Для двору важливо поєднати вигул із безпекою: кури Леггорн стрибучі та легко перелітають невисокі огорожі. Практикуйте високі загони або накриття сіткою, дбайте про чисті гнізда, щоб мінімізувати бруд на білому яйці. Плануйте інкубацію через інкубатор чи квочок інших порід.
- Висока огорожа або верхнє накриття вигулу
- 1 гніздо на 4–5 курок із сухою підстилкою
- Сідала з розрахунку не менше 20–25 см на птицю
- Регулярне прибирання, сухість і контроль гризунів
- Окремий план відтворення без розрахунку на квочку
Плюси і мінуси для приватних дворів
Переваги
- Дуже висока несучість у порівнянні з більшістю порід
- Економне споживання корму та добра конверсія
- Активний пошук корму на вигулі
- Поширеність матеріалу та ліній для розведення
- Стандарт білих яєць, затребуваних у продажу
Обмеження
- Жвавий характер, схильність до перельотів через огорожу
- Слабкий інстинкт насиджування, потрібен інкубатор або інші квочки
- Ризик обморожень великого гребеня за низьких температур
- Чутливість до спеки без тіні та вентиляції
- Потреба у надійній огорожі та дисципліні догляду
Підсумок
Леггорн — раціональний вибір для тих, хто очікує максимум яєць за мінімуму витрат корму й готовий забезпечити грамотний мікроклімат, вигул і контроль рухливого характеру. За дотримання базових правил утримання ця порода стабільно віддячує білим яйцем протягом сезону.
